Мукаддас Набієва – знаменита таджицька співачка (померла у віці 29 років), яка зробила значний внесок у розвиток таджицької естрадної музики і стала дуже популярною зіркою в 1970-ті роки.
Мукадас Набієва народилася 7-го січня 1950 року в колгоспі імені Карла Маркса Фархорського району Таджикістану у великій і дружній родині, де росла без батька. Серед своїх трьох сестер вона була зовсім іншою, відрізнялася хлоп’ячим характером, хуліганила як хлопчисько, була жартівницею, пустотливою і дуже доброю в душі. Мукаддас після закінчення середньої школи вступила до сільгоспінституту, але обрана професія її не приваблювала, і вона кинула вуз. Через рік за своєю ініціативою вступила на факультет легкої атлетики фізкультурного інституту і була єдиною дівчиною серед 30-ти хлопців. До речі, з нею вчився відомий чемпіон світу з боротьби Саймумін Рахімов. Мукадас вміла робити вчинки, перед вчиненням яких інші дівчата сто разів подумали б. Вона не боялася громадської думки і засудження, як більшість сільських дівчат, що живуть за старими традиціями. Її зачіска була схожа на зачіску хлопчаків, але навіть такою вона була прекрасна і неповторна. Мукадас Набієва, яка за своєю природою була маленькою і рухомою, і в Душанбе нічим не відрізнялася від столичних пацанів, іноді чіплялася за дроти тролейбуса, що проїжджав повз неї, і проїжджала «зайцем» кілька зупинок. Були випадки, коли вона потрапляла і до міліцейського відділку. Мукадас приголомшила всіх, вибравши чоловічу спеціальність. До неї жінки-тренера в Фархорі не було. Вона постригла “під хлопчика” своє розкішне волосся, що в ті часи в сільській місцевості було зухвалістю. А найбільшим її «проступком» було те, що вона, вже розлучена жінка з дитиною (син), повела під вінець молодого хлопця – сина місцевого мулли. Але обидва шлюби були короткими і невдалими – розлучення настало через пару місяців.
Вперше творче нутро заговорило в Мукаддас на початку 70-х, коли вона взяла участь в республіканському конкурсі народної творчості «Бустон». Після того, як Мукаддас побачили, її помітив сам Оріфшо Оріфов, керівник ВІА «Гульшан», і запросив в Душанбе. Але особливу популярність творчість Мукаддас набула після виконання пісні «Чакра», яку й досі слухають і пам’ятають. У неї були і виступи за кордоном (зокрема у Франції). З кожним днем її популярність в ансамблі «Гульшан» набирала більшу висоту. Через чотири роки в ансамбль взяли нового соліста Баходура Нематова. З особливою теплотою тоді його прийняла саме вона – Мукаддас Набієва. Вона, підтримавши молодого співака, запропонувала спільно попрацювати, разом вони виконали пісню-шедевр «Шаб ба хайр». Баходура вражав її талант, вміння з такою легкістю вживатися в образ і вміння професійно триматися на сцені. Він пам’ятає її перші пісні, коли їх транслювали по радіо, і коли він із задоволенням підспівував їй: «чакра чакідан гірад». Мукаддас співала від душі і так щиро, що слухач просто не міг не повірити їй або ж вимкнути програвач в момент її виконання. Пізніше вона почала співати авторські пісні, такі, як “Нурі ман” (музика композитора Ю. А. Лядова, слова Джалоліддіна Румі). Пісня мала аншлаг. І незважаючи на те, що чиновники намагалися перешкоджати проявам творчості Мавляно, як поета-містика, її пропустили в ефір.
Співачка дуже любила гори. Вважала, що горда самотність кам’янистих скель нагадує їй себе. Часто повторювала, що якщо судилося померти, то хай це буде в горах… Смерть Мукаддас була трагічною. 9-го вересня 1979 року у складі ансамблю «Гульшан» вона поїхала виступати на весілля в Согдійську область, але по дорозі артисти потрапили в аварію на території кишлаку Такфон, і в результаті чого Мукаддас загинула. Єдиний син співачки Баходур Набієв, вихований бабусею, після закінчення Ашхабадського військового училища все одно пов’язав себе з мистецтвом: нині він заступник директора театру-студії «Ахорун», одночасно працює актором. У нього росте дочка – Мукаддас. Ось вже більше 35 років, як померла славетна співачка, але до сих пір її пам’ятають як молодь, так і літні мешканці Таджикістану.

Альбом співачки “Голос серця” можна послухати тут